- Ти думав, що врятував мені життя, коли мене взяли в заручники, але ти... ти зруйнував його. Якби я загинув від руки Гефа, я був би героєм. Краще б ти залишив мене вмирати. Тоді королівство і не дізналося б, що ти існуєш. - Я тобі не ворог. - Ворогів я розумію, а тебе... Я не знаю хто ти. - Я частина цієї місії, Джек. Йдемо додому.
- Я тут. Я не стану тікати. Досить. Ти сказав, що я не можу бути тим, ким я був. Бог сказав, що я не можу бути тим, ким хочу. Для мене нічого не залишилося, тільки померти. Зроби це. Давай. Покінчи з цим. Я готовий. - Ми можемо придумати для тебе покарання гірше смерті. Ти міг отримати все.
Лейтенант– Лейтенант Берк, втрати? - капітан Говард зібрав всі підрозділи після рейду, вже два підрозділи доповіли про поранених. – Двоє вбитих – одразу, третій був поранений, лейтенант Берк пішов за ним... Ми натрапили на засідку О'Коннелла. – Продовжуйте, сержант Рендалл. – В нас полетіли гранати, одна вибухнула. Коли дим розсіявся, терористів вже не було, ми побігли в парк... Там і знайшли третього рядового, теж мертвого, лейтенанта можливо взяли в полон. – Влаштують допит. Міняємо плани наступних дій. Сержант Рендалл, де мав бути ваш наступний рейд? Влаштовуєте поруч засідку. Вам нікого не вбивати, всіх брати в полон. Лейтенанта потрібно повернути.
*****
– Maidin mhaith, Leifteanant Burke!* – Патрик увійшов в приміщення, де тримали бранця. – Ранок починається не з кави, а з уроку ірландської? – Рорі висунув голову з-під ковдри, в покинутій будівлі, де знаходився штаб, було дуже холодно. – Так по-звірячому холодно тільки в мене чи всюди? – Всюди, на другому поверсі ще й дах місцями дірявий. – Капітан "Святий" Патрик теж вночі мерзне? – загорнувшись у ковдру поверх форми, Берк проходився по кімнаті. – А що, будуть пропозиції як зігрітись? – Наприклад, розпалити камін. – Може нам одразу вийти на площу біля ратуші? – Є ще один варіант, – підійшовши до О'Коннелла впритул, Рорі провів рукою йому по щоці. – По очам бачу, що не проти. – Не проти, але не сподівайся, що це щось змінить, хіба продовжить твоє життя на кілька днів. – В даних умовах це вже не погано.
– Капітан Говард розповідав, що ти був два рази поранений. – Перший раз, в 1969 році, сюди, – Патрик доторкнувся рукою вище і лівіше серця. – Лейтенант, тобі витягували пулю в польових умовах без наркозу? Другий раз рік тому, ось тут, – задравши сорочку, Патрик показав шрам на правому боці. – Пуля пройшла на виліт, але мене поки довезли до лікаря, думав вже все. – Бог любить тебе, Патрик О'Коннелл. – А ти?
– Ааа… Мхх! – Тримай себе в руках, – пошепки на вухо. – Ми тут все ж таки не самі. Потерпи трохи, зараз буде легше. – Давай, рухайся! – злий шепіт і рухи назад у спробі сильніше насадитись. – Який нетерплячий. – Багато тексту, займись ділом. – Так точно, мій «капітан», – Патрик вигинався в руках Рорі, і підставляв шию, за яку Берк його і вкусив. Синець залишився у вигляді восьми червоних плямок.
– Тихо! Сховали зброю, швидко! – О’Коннелл став попереду, закриваючи собою Рорі. – Лейтенант Берк тепер на нашому боці! Я його переконав в хибності ідей Британського уряду, - почувся приглушений сміх. - Що, в когось є сумніви в моєму дарі переконання? - тепер вже сміялись всі, і сам Патрик також. – Сідай, лейтенант, – по голосу Рорі впізнав, що це той боєць, який його схопив в парку. Ріан Дейлі підштовхнув вільний стілець до Берка. – Чаю з молоком немає, не Англія, каву будеш?
– Патрик, ти дійсно довіряєш цьому британцю? А якщо він нас підставить? – Тоді це буде тільки моя провина.
– Британський уряд зробив все що міг для ІРА. Місцеве командування ще само не знає скільки новачків вступило до лав. Проблем у військових тепер буде більше. Наше завдання на сьогодні підірвати центральний блокпост біля церкви. Діємо швидко і побільше диму. Виїзд через двадцять хвилин, – хоча Берк і сам називав Патрика «капітаном», але ось зараз він зрозумів чому О’Коннелла так називав його загін. З нього б дійсно вийшов хороший військовий, тільки самому Патрику краще цього не казати. Бійці готували зброю, а їхній «капітан» знову вивчав карту, на яку були нанесені всі британські пости. – Рорі! – Так? – Підійди, – Патрик витягнув руку і зжав пальцями повітря. – Благаю, зніми форму, в ній ти легка мішень. – Добре, - Рорі сам взяв протягнуту до нього руку і стиснув і відповідь. – Бережи себе. – Я «святий» Патрик, мені нічого не буде, Бог любить мене, - за жартами О’Коннелл намагався приховати хвилювання, операція була складною: в центрі міста рознести вщент британське укріплення. – Я тебе теж люблю, – всі присутні зробили вигляд, що не бачили як ці двоє поцілувались.
*****
– Капітан Говард, лейтенант Рорі Берк не повернеться. – Його вбили? – Ні, він вбив рядового Томпсона. Він тепер з ними. Його впізнали місцеві протестанти. – Новий наказ: зрадника вбити на місці!
*****
– Що плануєш робити потім? – Повернусь в Дублін, до наступної акції, тут мені світить пожиттєве. – Мене якщо не розстріляють одразу, то віддадуть під трибунал. – Ні. – Так, я зрадник. – Ні, ти поїдеш зі мною в Дублін. ІРА своїх не кидає. Але в Англію тобі хід закритий назавжди.
– Ось список всіх членів ІРА, які приїхали з тієї Ірландії, їх треба заарештувати або... – капітал Говард роздав всім присутнім списки і фото. – Головний в них Патрик О'Коннелл, двадцять дев'ять років, живе у Дубліні, на руках цього покидька кров не однієї людини. Був кілька разів поранений, але як бачите залишився живим, за що свої прозвали його «Святим». «Поки Патрик живий – Бог з нами» – так кажуть ці виродки. Його дід в 20-х роках був в ІРА, його батько був в ІРА, в нього це спадкове. Стріляйте в О'Коннелла без роздумів, або він вистрелить у вас першим. Вони всі приймали активну участь у спалені Британського посольства в Дубліні, – продовжив капітан. – І тепер вони в Деррі, приїхали помститися за розстріляних демонстрантів. 1 З фото на лейтенанта Рорі Берка дивився хлопець з блакитними очима і світло-русим волоссям, якби не розповідь капітана, Рорі ніколи б не подумав, що на фото терорист, за арешт якого можна отримати підвищення.
Поділивши територію Деррі солдати пішли в рейд. Рорі Берк вів свій загін вздовж парка Святого Колумба. – По британцям вогонь! – пролунав голос і через дерева почалась стрілянина. Двох вбили одразу, ще одного поранили, інші військові встигли заховатись за броньовиком і почати відстрілюватись. – Я за пораненим, а ви в машину і готуйтесь їхати. Флінн, прикриваєш мене, – Берк побіг за пораненим рядовим, ховаючись за деревами. В бік броньовика полетіла граната – осічка, друга – не долетіла, але вибухнула. Поки не розсіявся дим лейтенанта і рядового схопили і потягли в глиб парку. – Патрик, у нас тут поранений рядовий і лейтенант. Що з ними робити? – того, хто говорив Берк не бачив, інші були в балаклавах або з банданами, що закривали половину обличчя, але О’Коннелла він впізнав одразу – по очам. – Рядового вбити, лейтенанта… – Патрик також дивився в очі Рорі. – До мене на допит. По машинам! Поїхали!
– Як тебе звуть, лейтенант? – О’Коннелл розглядав бранця. – Рорі Берк. – Звідки ти, Рорі Берк? – Нортгемптон, Східний Мідленд. – Якого року? – 1928-го. – І всього лише лейтенант? – посміхаючись запитав Патрик. – Так, – скрипнувши зубами відповів Берк, так не доречи згадавши, як йому не дали «капітана» – Що ти забув в Ірландії, лейтенант Рорі Берк з Нортгемптону? – пістолет, який уперся Рорі в лоб, був на запобіжнику. – У Північній Ірландії, – Рорі як навмисно провокував О’Коннелла. – Немає значення! – від злості на щоках Патрика проступили червоні плями. – Має. Це територія Великої Британії, а я офіцер Британської армії. – Це ми ще подивимось! – схопивши Берка за комір форми Патрик підняв того з табурета і штовхнув до стіни. – Невже ти думаєш, що Лондон віддасть вам Північну Ірландію? – пролунав постріл, Берк запізно примружився. – Наступний буде тобі в голову, – в двадцяти сантиметрах від зазначеної голови в стіні з’явилась дірка. – Сумніваюсь. Як би ти хотів мене вбити, то вбив би ще там біля парку. Я помітив як ти на мене дивишся. – Так як і ти на мене. А родина в тебе є, лейтенант Рорі Берк? – Син і колишня дружина. – Колишня… Я сподіваюсь, що ти розумієш на вас будемо полювати не тільки ми, у вашій частині Ольстера вистачає католиків, вам потрібно остерігатись і цивільних також. І щось мені здається ти легко попався. Хочеш втертися? – Легко? – Рорі зі всіх сил відштовхнув від себе Патрика. – Ви вбили трьох моїх людей! – Коли це імперія рахувала людей?
*****
– Нащо Патрику цей британець? – Награється вб’є, не в перше.
*****
– Мій дід ще до війні приїхав в Англію, не від хорошого життя, як ти розумієш. Брався за будь-яку роботу і нікому не казав, що він ірландець, хоча його видавав акцент. А вже після війни на континенті та війни в Ірландії своє минуле в загалі ні з ким не обговорював. Мого батька і мене ростили з думкою, що ми англійці, що треба боронити Британію.
– В ІРА є геї? Ніколи б не подумав. Католицизм це дозволяє? – Якщо Бог допустив те, що ірландці вбивають один одного під різними прапорами, то думаю йому все одно з ким я сплю. – Що написано? Переклади, – стягнувши з Патрика футболку, Рорі провів пальцями по тату, набитому на грудях зліва над серцем. – Troughout our history We were born to be free.2
*****
– Знову цивільні розбирають бруківку, – О’Коннелл пнув камінець. – Стріляти не будуть, але голову проб’ють, – загін зареготав. З провулку пролунали постріли і галас. – Вперед!
У провулку була сутичка між цивільними та військовими. Цивільні кидали бруківку і коктейлі Молотова, солдати закривались щитами та стріляли у повітря. Трьом хлопцям вдалось висмикнути одного солдата з оборони і відтягли в глиб вулиці. Як раз в цей момент підбіг загін О’Коннелла. Солдату розбили губу і відібрали автомат. – Гей, молодь! Що тут відбувається? – Патрик відтіснив хлопця, який цілився з відібраного автомата в солдата. –Вони вбили мого брати! Йому було всього сімнадцять! – Твій брат один з розстріляних? – Так… Покидьки, ви стріляли беззбройним в спини! – хлопець зі всіх сил пнув солдата. – Я дивлюсь тобі не набагато більше років, ще встигнеш забруднити руки кров’ю. Віддай автомат, – рядовий впізнав О’Коннелла – тепер його точно вб’ють. – Рорі, йди сюди! Це зробиш ти. Доведеш свою прихильність. Увага! Колишній офіцер Британської армії імені її Величності королеви Єлизавети ІІ зараз вб’є британського окупанта в ім’я вільної Ірландії та ідей ІРА!
Загін розступився пропускаючи вперед Берка. Хлопці здогадувались чому Патрик залишив лейтенанта в живих, але сумнівались, що той насправді тепер на їхньому боці. І коли О’Коннелл передав Рорі автомат, вони всі зробили крок в бік свого «капітана» і приготували зброю.
– Стріляй! Давай, вбий його! – Патрик стояв позаду. – Вбий цю британську наволоч! – Будь ласка, лейтенант, не треба! Ви один з нас... – полонений сподівався, що лейтенант Берк все ж таки опустить автомат. – Вибач... – Рорі подивився на солдата, який стояв перед ним на колінах, потім на О’Коннелла. Берк думав цілу секунду. Пролунав постріл. – Я ірландець, хоча і намагався це забути. – Молодець! – О'Коннелл поплескав Берка по плечу. – Вони вбили чотирнадцять чоловік, ми помстимося за кожного.
****
Рорі Берк відірвав від своєї форми погони та нашивки з родом військ та прапором Великої Британії. Тепер він просто солдат.
*****
Сутички в Ольстері продовжувались до кінця 1980-х та початку 90-х років. Лише в 1998 році сторони змогли домовитись по припинення вогню. 3
*****
1973 рік, м. Дублін, Ірландія
– Ти збрехав мені! Так твій дід був ірландцем, але протестантом з Белфаста, і в Англію він поїхав не в пошуках роботи, а щоб вступити в Британську армію! Можливо саме він вбив моїх seanathair agus seanmháthair! Bastard na Breataine! 4 – Патрик кинувся на Берка, наводячи на того пістолет, в другій руці в нього була папка з написом «Лейтенант Рорі Берк. Особова справа». І де він її тільки взяв. – Так, збрехав, – Рорі схопив Патрика за руки та заламав їх йому за спину. – Інакше ти не став би мене слухати. Але я з вами, тепер я один з вас, дороги назад немає. Тихо! Не смикайся! Я все ж таки був солдатом, – притиснувши О'Коннелла до стіни Рорі не боляче, але відчутно вкусив того за шию. – Я на весь світ заявив, що не буду вбивати ірландців, що буду у складі ІРА боротися проти імперії. Тобі цього мало? Що ще ти хочеш від мене почути? Запропонувати тобі руку і серце? Але це не законно ні тут в Дубліні, ні в Белфасті, ні в Лондоні. Я відмовився від усього, що мав заради тебе... – Рорі відпустив Патрика. – Стріляй якщо хочеш, можливо тобі це треба було зробити ще тоді. – Добре що не зробив... Від імені всього ірландського народу я, Патрик О'Коннелл, оголошую тобі, Рорі Берку, перемир'я, – на підлогу посипались патрони з магазина пістолета. – А руку і серце я можу взяти і не законно.
"Rolling Down to Old Maui" is a traditional sea song. It expresses the anticipation of the crew of a whaling vessel on its return to Maui after a season of whaling in the Kamchatka Sea. Although the words have been found in records going back to the mid 19th century, there is some dispute about the accuracy and provenance of the melody.