намісник Ронні на Землі
історичні події реальні, персонажі вигадані
1972 рік, м. Деррі, Ольстер, Північна Ірландія.1972 рік, м. Деррі, Ольстер, Північна Ірландія.
– Ось список всіх членів ІРА, які приїхали з тієї Ірландії, їх треба заарештувати або... – капітал Говард роздав всім присутнім списки і фото. – Головний в них Патрик О'Коннелл, двадцять дев'ять років, живе у Дубліні, на руках цього покидька кров не однієї людини. Був кілька разів поранений, але як бачите залишився живим, за що свої прозвали його «Святим». «Поки Патрик живий – Бог з нами» – так кажуть ці виродки. Його дід в 20-х роках був в ІРА, його батько був в ІРА, в нього це спадкове. Стріляйте в О'Коннелла без роздумів, або він вистрелить у вас першим.
Вони всі приймали активну участь у спалені Британського посольства в Дубліні, – продовжив капітан. – І тепер вони в Деррі, приїхали помститися за розстріляних демонстрантів. 1
З фото на лейтенанта Рорі Берка дивився хлопець з блакитними очима і світло-русим волоссям, якби не розповідь капітана, Рорі ніколи б не подумав, що на фото терорист, за арешт якого можна отримати підвищення.
Поділивши територію Деррі солдати пішли в рейд. Рорі Берк вів свій загін вздовж парка Святого Колумба.
– По британцям вогонь! – пролунав голос і через дерева почалась стрілянина. Двох вбили одразу, ще одного поранили, інші військові встигли заховатись за броньовиком і почати відстрілюватись.
– Я за пораненим, а ви в машину і готуйтесь їхати. Флінн, прикриваєш мене, – Берк побіг за пораненим рядовим, ховаючись за деревами. В бік броньовика полетіла граната – осічка, друга – не долетіла, але вибухнула. Поки не розсіявся дим лейтенанта і рядового схопили і потягли в глиб парку.
– Патрик, у нас тут поранений рядовий і лейтенант. Що з ними робити? – того, хто говорив Берк не бачив, інші були в балаклавах або з банданами, що закривали половину обличчя, але О’Коннелла він впізнав одразу – по очам.
– Рядового вбити, лейтенанта… – Патрик також дивився в очі Рорі. – До мене на допит. По машинам! Поїхали!
– Як тебе звуть, лейтенант? – О’Коннелл розглядав бранця.
– Рорі Берк.
– Звідки ти, Рорі Берк?
– Нортгемптон, Східний Мідленд.
– Якого року?
– 1928-го.
– І всього лише лейтенант? – посміхаючись запитав Патрик.
– Так, – скрипнувши зубами відповів Берк, так не доречи згадавши, як йому не дали «капітана»
– Що ти забув в Ірландії, лейтенант Рорі Берк з Нортгемптону? – пістолет, який уперся Рорі в лоб, був на запобіжнику.
– У Північній Ірландії, – Рорі як навмисно провокував О’Коннелла.
– Немає значення! – від злості на щоках Патрика проступили червоні плями.
– Має. Це територія Великої Британії, а я офіцер Британської армії.
– Це ми ще подивимось! – схопивши Берка за комір форми Патрик підняв того з табурета і штовхнув до стіни.
– Невже ти думаєш, що Лондон віддасть вам Північну Ірландію? – пролунав постріл, Берк запізно примружився.
– Наступний буде тобі в голову, – в двадцяти сантиметрах від зазначеної голови в стіні з’явилась дірка.
– Сумніваюсь. Як би ти хотів мене вбити, то вбив би ще там біля парку. Я помітив як ти на мене дивишся.
– Так як і ти на мене. А родина в тебе є, лейтенант Рорі Берк?
– Син і колишня дружина.
– Колишня… Я сподіваюсь, що ти розумієш на вас будемо полювати не тільки ми, у вашій частині Ольстера вистачає католиків, вам потрібно остерігатись і цивільних також. І щось мені здається ти легко попався. Хочеш втертися?
– Легко? – Рорі зі всіх сил відштовхнув від себе Патрика. – Ви вбили трьох моїх людей!
– Коли це імперія рахувала людей?
*****
– Нащо Патрику цей британець?
– Награється вб’є, не в перше.
*****
– Мій дід ще до війні приїхав в Англію, не від хорошого життя, як ти розумієш. Брався за будь-яку роботу і нікому не казав, що він ірландець, хоча його видавав акцент. А вже після війни на континенті та війни в Ірландії своє минуле в загалі ні з ким не обговорював. Мого батька і мене ростили з думкою, що ми англійці, що треба боронити Британію.
– В ІРА є геї? Ніколи б не подумав. Католицизм це дозволяє?
– Якщо Бог допустив те, що ірландці вбивають один одного під різними прапорами, то думаю йому все одно з ким я сплю.
– Що написано? Переклади, – стягнувши з Патрика футболку, Рорі провів пальцями по тату, набитому на грудях зліва над серцем.
– Troughout our history We were born to be free. 2
*****
– Знову цивільні розбирають бруківку, – О’Коннелл пнув камінець. – Стріляти не будуть, але голову проб’ють, – загін зареготав. З провулку пролунали постріли і галас. – Вперед!
У провулку була сутичка між цивільними та військовими. Цивільні кидали бруківку і коктейлі Молотова, солдати закривались щитами та стріляли у повітря.
Трьом хлопцям вдалось висмикнути одного солдата з оборони і відтягли в глиб вулиці. Як раз в цей момент підбіг загін О’Коннелла. Солдату розбили губу і відібрали автомат.
– Гей, молодь! Що тут відбувається? – Патрик відтіснив хлопця, який цілився з відібраного автомата в солдата.
–Вони вбили мого брати! Йому було всього сімнадцять!
– Твій брат один з розстріляних?
– Так… Покидьки, ви стріляли беззбройним в спини! – хлопець зі всіх сил пнув солдата.
– Я дивлюсь тобі не набагато більше років, ще встигнеш забруднити руки кров’ю. Віддай автомат, – рядовий впізнав О’Коннелла – тепер його точно вб’ють. – Рорі, йди сюди! Це зробиш ти. Доведеш свою прихильність. Увага! Колишній офіцер Британської армії імені її Величності королеви Єлизавети ІІ зараз вб’є британського окупанта в ім’я вільної Ірландії та ідей ІРА!
Загін розступився пропускаючи вперед Берка. Хлопці здогадувались чому Патрик залишив лейтенанта в живих, але сумнівались, що той насправді тепер на їхньому боці. І коли О’Коннелл передав Рорі автомат, вони всі зробили крок в бік свого «капітана» і приготували зброю.
– Стріляй! Давай, вбий його! – Патрик стояв позаду. – Вбий цю британську наволоч!
– Будь ласка, лейтенант, не треба! Ви один з нас... – полонений сподівався, що лейтенант Берк все ж таки опустить автомат.
– Вибач... – Рорі подивився на солдата, який стояв перед ним на колінах, потім на О’Коннелла. Берк думав цілу секунду. Пролунав постріл. – Я ірландець, хоча і намагався це забути.
– Молодець! – О'Коннелл поплескав Берка по плечу. – Вони вбили чотирнадцять чоловік, ми помстимося за кожного.
****
Рорі Берк відірвав від своєї форми погони та нашивки з родом військ та прапором Великої Британії. Тепер він просто солдат.
*****
Сутички в Ольстері продовжувались до кінця 1980-х та початку 90-х років. Лише в 1998 році сторони змогли домовитись по припинення вогню. 3
*****
1973 рік, м. Дублін, Ірландія
– Ти збрехав мені! Так твій дід був ірландцем, але протестантом з Белфаста, і в Англію він поїхав не в пошуках роботи, а щоб вступити в Британську армію! Можливо саме він вбив моїх seanathair agus seanmháthair! Bastard na Breataine! 4 – Патрик кинувся на Берка, наводячи на того пістолет, в другій руці в нього була папка з написом «Лейтенант Рорі Берк. Особова справа». І де він її тільки взяв.
– Так, збрехав, – Рорі схопив Патрика за руки та заламав їх йому за спину. – Інакше ти не став би мене слухати. Але я з вами, тепер я один з вас, дороги назад немає. Тихо! Не смикайся! Я все ж таки був солдатом, – притиснувши О'Коннелла до стіни Рорі не боляче, але відчутно вкусив того за шию. – Я на весь світ заявив, що не буду вбивати ірландців, що буду у складі ІРА боротися проти імперії. Тобі цього мало? Що ще ти хочеш від мене почути? Запропонувати тобі руку і серце? Але це не законно ні тут в Дубліні, ні в Белфасті, ні в Лондоні. Я відмовився від усього, що мав заради тебе... – Рорі відпустив Патрика. – Стріляй якщо хочеш, можливо тобі це треба було зробити ще тоді.
– Добре що не зробив... Від імені всього ірландського народу я, Патрик О'Коннелл, оголошую тобі, Рорі Берку, перемир'я, – на підлогу посипались патрони з магазина пістолета. – А руку і серце я можу взяти і не законно.
1 – Кривава неділя, події 30 січня 1972 року, що відбулися в місті Деррі, Північна Ірландія.
2 – слова з пісні «Go on home British soldiers», тату у Патрика набита ірландською.
3 - Конфлікт в Північній Ірландії, в англійській історіографії відомий як Смута.
4 – діда та бабцю! Британський ублюдок! (ірл.)
1972 рік, м. Деррі, Ольстер, Північна Ірландія.1972 рік, м. Деррі, Ольстер, Північна Ірландія.
– Ось список всіх членів ІРА, які приїхали з тієї Ірландії, їх треба заарештувати або... – капітал Говард роздав всім присутнім списки і фото. – Головний в них Патрик О'Коннелл, двадцять дев'ять років, живе у Дубліні, на руках цього покидька кров не однієї людини. Був кілька разів поранений, але як бачите залишився живим, за що свої прозвали його «Святим». «Поки Патрик живий – Бог з нами» – так кажуть ці виродки. Його дід в 20-х роках був в ІРА, його батько був в ІРА, в нього це спадкове. Стріляйте в О'Коннелла без роздумів, або він вистрелить у вас першим.
Вони всі приймали активну участь у спалені Британського посольства в Дубліні, – продовжив капітан. – І тепер вони в Деррі, приїхали помститися за розстріляних демонстрантів. 1
З фото на лейтенанта Рорі Берка дивився хлопець з блакитними очима і світло-русим волоссям, якби не розповідь капітана, Рорі ніколи б не подумав, що на фото терорист, за арешт якого можна отримати підвищення.
Поділивши територію Деррі солдати пішли в рейд. Рорі Берк вів свій загін вздовж парка Святого Колумба.
– По британцям вогонь! – пролунав голос і через дерева почалась стрілянина. Двох вбили одразу, ще одного поранили, інші військові встигли заховатись за броньовиком і почати відстрілюватись.
– Я за пораненим, а ви в машину і готуйтесь їхати. Флінн, прикриваєш мене, – Берк побіг за пораненим рядовим, ховаючись за деревами. В бік броньовика полетіла граната – осічка, друга – не долетіла, але вибухнула. Поки не розсіявся дим лейтенанта і рядового схопили і потягли в глиб парку.
– Патрик, у нас тут поранений рядовий і лейтенант. Що з ними робити? – того, хто говорив Берк не бачив, інші були в балаклавах або з банданами, що закривали половину обличчя, але О’Коннелла він впізнав одразу – по очам.
– Рядового вбити, лейтенанта… – Патрик також дивився в очі Рорі. – До мене на допит. По машинам! Поїхали!
– Як тебе звуть, лейтенант? – О’Коннелл розглядав бранця.
– Рорі Берк.
– Звідки ти, Рорі Берк?
– Нортгемптон, Східний Мідленд.
– Якого року?
– 1928-го.
– І всього лише лейтенант? – посміхаючись запитав Патрик.
– Так, – скрипнувши зубами відповів Берк, так не доречи згадавши, як йому не дали «капітана»
– Що ти забув в Ірландії, лейтенант Рорі Берк з Нортгемптону? – пістолет, який уперся Рорі в лоб, був на запобіжнику.
– У Північній Ірландії, – Рорі як навмисно провокував О’Коннелла.
– Немає значення! – від злості на щоках Патрика проступили червоні плями.
– Має. Це територія Великої Британії, а я офіцер Британської армії.
– Це ми ще подивимось! – схопивши Берка за комір форми Патрик підняв того з табурета і штовхнув до стіни.
– Невже ти думаєш, що Лондон віддасть вам Північну Ірландію? – пролунав постріл, Берк запізно примружився.
– Наступний буде тобі в голову, – в двадцяти сантиметрах від зазначеної голови в стіні з’явилась дірка.
– Сумніваюсь. Як би ти хотів мене вбити, то вбив би ще там біля парку. Я помітив як ти на мене дивишся.
– Так як і ти на мене. А родина в тебе є, лейтенант Рорі Берк?
– Син і колишня дружина.
– Колишня… Я сподіваюсь, що ти розумієш на вас будемо полювати не тільки ми, у вашій частині Ольстера вистачає католиків, вам потрібно остерігатись і цивільних також. І щось мені здається ти легко попався. Хочеш втертися?
– Легко? – Рорі зі всіх сил відштовхнув від себе Патрика. – Ви вбили трьох моїх людей!
– Коли це імперія рахувала людей?
*****
– Нащо Патрику цей британець?
– Награється вб’є, не в перше.
*****
– Мій дід ще до війні приїхав в Англію, не від хорошого життя, як ти розумієш. Брався за будь-яку роботу і нікому не казав, що він ірландець, хоча його видавав акцент. А вже після війни на континенті та війни в Ірландії своє минуле в загалі ні з ким не обговорював. Мого батька і мене ростили з думкою, що ми англійці, що треба боронити Британію.
– В ІРА є геї? Ніколи б не подумав. Католицизм це дозволяє?
– Якщо Бог допустив те, що ірландці вбивають один одного під різними прапорами, то думаю йому все одно з ким я сплю.
– Що написано? Переклади, – стягнувши з Патрика футболку, Рорі провів пальцями по тату, набитому на грудях зліва над серцем.
– Troughout our history We were born to be free. 2
*****
– Знову цивільні розбирають бруківку, – О’Коннелл пнув камінець. – Стріляти не будуть, але голову проб’ють, – загін зареготав. З провулку пролунали постріли і галас. – Вперед!
У провулку була сутичка між цивільними та військовими. Цивільні кидали бруківку і коктейлі Молотова, солдати закривались щитами та стріляли у повітря.
Трьом хлопцям вдалось висмикнути одного солдата з оборони і відтягли в глиб вулиці. Як раз в цей момент підбіг загін О’Коннелла. Солдату розбили губу і відібрали автомат.
– Гей, молодь! Що тут відбувається? – Патрик відтіснив хлопця, який цілився з відібраного автомата в солдата.
–Вони вбили мого брати! Йому було всього сімнадцять!
– Твій брат один з розстріляних?
– Так… Покидьки, ви стріляли беззбройним в спини! – хлопець зі всіх сил пнув солдата.
– Я дивлюсь тобі не набагато більше років, ще встигнеш забруднити руки кров’ю. Віддай автомат, – рядовий впізнав О’Коннелла – тепер його точно вб’ють. – Рорі, йди сюди! Це зробиш ти. Доведеш свою прихильність. Увага! Колишній офіцер Британської армії імені її Величності королеви Єлизавети ІІ зараз вб’є британського окупанта в ім’я вільної Ірландії та ідей ІРА!
Загін розступився пропускаючи вперед Берка. Хлопці здогадувались чому Патрик залишив лейтенанта в живих, але сумнівались, що той насправді тепер на їхньому боці. І коли О’Коннелл передав Рорі автомат, вони всі зробили крок в бік свого «капітана» і приготували зброю.
– Стріляй! Давай, вбий його! – Патрик стояв позаду. – Вбий цю британську наволоч!
– Будь ласка, лейтенант, не треба! Ви один з нас... – полонений сподівався, що лейтенант Берк все ж таки опустить автомат.
– Вибач... – Рорі подивився на солдата, який стояв перед ним на колінах, потім на О’Коннелла. Берк думав цілу секунду. Пролунав постріл. – Я ірландець, хоча і намагався це забути.
– Молодець! – О'Коннелл поплескав Берка по плечу. – Вони вбили чотирнадцять чоловік, ми помстимося за кожного.
****
Рорі Берк відірвав від своєї форми погони та нашивки з родом військ та прапором Великої Британії. Тепер він просто солдат.
*****
Сутички в Ольстері продовжувались до кінця 1980-х та початку 90-х років. Лише в 1998 році сторони змогли домовитись по припинення вогню. 3
*****
1973 рік, м. Дублін, Ірландія
– Ти збрехав мені! Так твій дід був ірландцем, але протестантом з Белфаста, і в Англію він поїхав не в пошуках роботи, а щоб вступити в Британську армію! Можливо саме він вбив моїх seanathair agus seanmháthair! Bastard na Breataine! 4 – Патрик кинувся на Берка, наводячи на того пістолет, в другій руці в нього була папка з написом «Лейтенант Рорі Берк. Особова справа». І де він її тільки взяв.
– Так, збрехав, – Рорі схопив Патрика за руки та заламав їх йому за спину. – Інакше ти не став би мене слухати. Але я з вами, тепер я один з вас, дороги назад немає. Тихо! Не смикайся! Я все ж таки був солдатом, – притиснувши О'Коннелла до стіни Рорі не боляче, але відчутно вкусив того за шию. – Я на весь світ заявив, що не буду вбивати ірландців, що буду у складі ІРА боротися проти імперії. Тобі цього мало? Що ще ти хочеш від мене почути? Запропонувати тобі руку і серце? Але це не законно ні тут в Дубліні, ні в Белфасті, ні в Лондоні. Я відмовився від усього, що мав заради тебе... – Рорі відпустив Патрика. – Стріляй якщо хочеш, можливо тобі це треба було зробити ще тоді.
– Добре що не зробив... Від імені всього ірландського народу я, Патрик О'Коннелл, оголошую тобі, Рорі Берку, перемир'я, – на підлогу посипались патрони з магазина пістолета. – А руку і серце я можу взяти і не законно.
1 – Кривава неділя, події 30 січня 1972 року, що відбулися в місті Деррі, Північна Ірландія.
2 – слова з пісні «Go on home British soldiers», тату у Патрика набита ірландською.
3 - Конфлікт в Північній Ірландії, в англійській історіографії відомий як Смута.
4 – діда та бабцю! Британський ублюдок! (ірл.)
@темы: підараси проплачені госдепом, оповідь