Вбоквел до 1972
Лейтенант– Лейтенант Берк, втрати? - капітан Говард зібрав всі підрозділи після рейду, вже два підрозділи доповіли про поранених.
– Двоє вбитих – одразу, третій був поранений, лейтенант Берк пішов за ним... Ми натрапили на засідку О'Коннелла.
– Продовжуйте, сержант Рендалл.
– В нас полетіли гранати, одна вибухнула. Коли дим розсіявся, терористів вже не було, ми побігли в парк... Там і знайшли третього рядового, теж мертвого, лейтенанта можливо взяли в полон.
– Влаштують допит. Міняємо плани наступних дій. Сержант Рендалл, де мав бути ваш наступний рейд? Влаштовуєте поруч засідку. Вам нікого не вбивати, всіх брати в полон. Лейтенанта потрібно повернути.
*****
– Maidin mhaith, Leifteanant Burke!* – Патрик увійшов в приміщення, де тримали бранця.
– Ранок починається не з кави, а з уроку ірландської? – Рорі висунув голову з-під ковдри, в покинутій будівлі, де знаходився штаб, було дуже холодно. – Так по-звірячому холодно тільки в мене чи всюди?
– Всюди, на другому поверсі ще й дах місцями дірявий.
– Капітан "Святий" Патрик теж вночі мерзне? – загорнувшись у ковдру поверх форми, Берк проходився по кімнаті.
– А що, будуть пропозиції як зігрітись?
– Наприклад, розпалити камін.
– Може нам одразу вийти на площу біля ратуші?
– Є ще один варіант, – підійшовши до О'Коннелла впритул, Рорі провів рукою йому по щоці. – По очам бачу, що не проти.
– Не проти, але не сподівайся, що це щось змінить, хіба продовжить твоє життя на кілька днів.
– В даних умовах це вже не погано.
– Капітан Говард розповідав, що ти був два рази поранений.
– Перший раз, в 1969 році, сюди, – Патрик доторкнувся рукою вище і лівіше серця. – Лейтенант, тобі витягували пулю в польових умовах без наркозу? Другий раз рік тому, ось тут, – задравши сорочку, Патрик показав шрам на правому боці. – Пуля пройшла на виліт, але мене поки довезли до лікаря, думав вже все.
– Бог любить тебе, Патрик О'Коннелл.
– А ти?
– Ааа… Мхх!
– Тримай себе в руках, – пошепки на вухо. – Ми тут все ж таки не самі. Потерпи трохи, зараз буде легше.
– Давай, рухайся! – злий шепіт і рухи назад у спробі сильніше насадитись.
– Який нетерплячий.
– Багато тексту, займись ділом.
– Так точно, мій «капітан», – Патрик вигинався в руках Рорі, і підставляв шию, за яку Берк його і вкусив. Синець залишився у вигляді восьми червоних плямок.
– Тихо! Сховали зброю, швидко! – О’Коннелл став попереду, закриваючи собою Рорі. – Лейтенант Берк тепер на нашому боці! Я його переконав в хибності ідей Британського уряду, - почувся приглушений сміх. - Що, в когось є сумніви в моєму дарі переконання? - тепер вже сміялись всі, і сам Патрик також.
– Сідай, лейтенант, – по голосу Рорі впізнав, що це той боєць, який його схопив в парку. Ріан Дейлі підштовхнув вільний стілець до Берка. – Чаю з молоком немає, не Англія, каву будеш?
– Патрик, ти дійсно довіряєш цьому британцю? А якщо він нас підставить?
– Тоді це буде тільки моя провина.
– Британський уряд зробив все що міг для ІРА. Місцеве командування ще само не знає скільки новачків вступило до лав. Проблем у військових тепер буде більше. Наше завдання на сьогодні підірвати центральний блокпост біля церкви. Діємо швидко і побільше диму. Виїзд через двадцять хвилин, – хоча Берк і сам називав Патрика «капітаном», але ось зараз він зрозумів чому О’Коннелла так називав його загін. З нього б дійсно вийшов хороший військовий, тільки самому Патрику краще цього не казати. Бійці готували зброю, а їхній «капітан» знову вивчав карту, на яку були нанесені всі британські пости.
– Рорі!
– Так?
– Підійди, – Патрик витягнув руку і зжав пальцями повітря. – Благаю, зніми форму, в ній ти легка мішень.
– Добре, - Рорі сам взяв протягнуту до нього руку і стиснув і відповідь. – Бережи себе.
– Я «святий» Патрик, мені нічого не буде, Бог любить мене, - за жартами О’Коннелл намагався приховати хвилювання, операція була складною: в центрі міста рознести вщент британське укріплення.
– Я тебе теж люблю, – всі присутні зробили вигляд, що не бачили як ці двоє поцілувались.
*****
– Капітан Говард, лейтенант Рорі Берк не повернеться.
– Його вбили?
– Ні, він вбив рядового Томпсона. Він тепер з ними. Його впізнали місцеві протестанти.
– Новий наказ: зрадника вбити на місці!
*****
– Що плануєш робити потім?
– Повернусь в Дублін, до наступної акції, тут мені світить пожиттєве.
– Мене якщо не розстріляють одразу, то віддадуть під трибунал.
– Ні.
– Так, я зрадник.
– Ні, ти поїдеш зі мною в Дублін. ІРА своїх не кидає. Але в Англію тобі хід закритий назавжди.
* – доброго ранку, лейтенант Берк!